Центр Сучасної Ветеринарної Медицини
Нам 20 років!
  • цілодобова робота і консультація
  • готелі для тварин
  • професійні лікарі
  • новітні методи

З любов’ю до кожної тварини

Для любителів тварин

Сечокам'яна хвороба у котів

Cечокам'яна хвороба є досить поширеною патологією серед котів різних порід та вікових груп. Хвороба небезпечна тим, що певний період протікає безсимптомно, власники часто незважають на перші прояви хвороби у своїх улюбленців. Для сечокам'яної хвороби характерні гострий прояв та хронічний перебіг, часте рецидивувавння та велика кількість ускладнень.

Сечокам'яна хвороба ( уролітіаз) – захворювання сечовидільної системи, яке характеризується утворенням конкрементів (піску та каменів) в нирках та сечовивідних шляхах.

Хворіють переважно тварини молодого віку (1-6 років) у більшості випадків самці, що пов'язано з анатомічною будовою уретри. Основними симптомами сечокамяної хвороби у котів є:  полакіурія (часте сечовиділення), гематурія (поява домішок крові в сечі внаслідок травматизації слизової оболонки), олігурія (зменшення кількості сечі)  та, в тяжких випадках, анурія ( повне припинення сечовиділення внаслідок обструкції сечовидільних шляхів).

Власники тварин найчастіше помічають болісність сечовиділення, сеча виділяється маленькими порціями, іноді з домішками крові та  в нехарактерних для тварини місцях, відмічають болісність т а напруження черевної стінки, тварини намагаються прийняти зручні для себе пози. Коти стають апатичними, відмовляються від їжі та води, ховаються в тихі місця.

Сечокам'яна хвороба може викликати ряд важких ускладнень, інтоксикація організму продуктами азотистого обміну внаслідок гострої затримки сечі,  ниркова хвороба, відшарування слизової оболонки сечового міхура, рубцювання уретри, що в тяжких випадках призводить до хірургічного втручання. Іноді тваринам проводять цистотомію для видалення великих уролітів з порожнини сечового міхура, або уретропластику за відсутності прохідності уретри внаслідок тяжкого перебігу захворювання.

Етіологічними факторами розвитку СКХ можуть бути генетична схильність деяких порід кішок (мейн-кун, британська, персидська, скотіш-фолд, російська блакитна), патології обміну речовин, запальні хвороби сечовидільної системи, незбалансований раціон харчування – використання неякісного корму, змішування корму та натуральної їжі, яка багата білковими компонентами та мікроелементами, обмежене споживання води, використання неякісної води, малорухомий спосіб життя та надмірна вага, умисна затримка сечі тварини в некомфортних для неї умовах (брудний горщик, зміна житла, поява інших тварин або маленьких дітей в будинку).

Сечокам'яна хвороба проявляється утворенням та накопиченням в порожнині сечового міхура та уретри кристалів, які відрізняються за хімічною структурою та будовою, та при несвоєчасному виявленні та лікуванні захворювання формують конгломерати – уроліти.

За хімічною будовою розрізняють такі типи солей:

Цистинові камені – утворення кристалів цистину – виникає при вродженому порушенні реабсорбції цистину.
Ксантинові камені – при порушенні перетворення ксантину в сечову кислоту.
Оксалати кальцію – при появі гіперкальціурії, гіпероксалурії, гіпоцитратурії, дефектах інгібіторів росту кристалів.
Урати – при порушенні метаболізму сечової кислоти та аміаку.
Фосфатні камені – при метаболічних порушеннях – гіперпаратиреоз, нирковий канальцевий ацидоз, надлишок кальцію та фосфору в раціоні.
Струвітні камені – утворенню даного типу солей сприяють особливості корму, утворення концентрованої сечі та її затримка.

Для постановки діагнозу проводять такі діагностичні дослідження:

- клінічний аналіз сечі – дозволяє встановити тип солей, рН сечі, питому вагу для вибору правильної схеми лікування та підбору дієти.

- загальний та біохімічний аналіз крові – дозволяє оцінити функціональний стан нирок та печінки в умовах затримки евакуації сечі.

- ультразвукове дослідження сечовидільної системи – дозволяє візуалізувати наявність осаду та слизу в порожнині сечового міхура, оцінити стан та структуру стінки сечового міхура, дослідити структуру та кровопостачання нирок, виявити та визначити розмір та локалізацію конкрементів.

- рентгенографія – дозволяє визначити наявність та локалізацію сформованих уролітів.

Діагностика сечокамяної хвороби повинна проводитись комплесно! Усі методи діагностики не є взаємовиключними і лише в сукупності дозволяють правильно встановити діагноз та підібрати схему лікування.

Лікування сечокамяної хвороби залежить від стану тварини та типу виявлених солей. Першочергові заходи спрямовані  на забезпечення нормального своєчасного відтоку сечі та усунення явищ інтоксикації. На початкових стадіях захворювання використовують спазмолітики, знеболюючі та протизапальні засоби, у тяжких випадках проводять катетеризацію та санацію сечового міхура. При довготривалій затримці сечі та зниженні тургору шкіри, ознаках нудоти та відсутності апетиту тварина обовязково потребує проведення інфузійної терапії.

Враховуючи те, що коти -  це тварини схильні до запальних захворювань сечового міхура внаслідок стресу, деякі пацієнти потребують застосування антистресових препаратів у комплексному лікуванні сечокамяної хвороби.

Контроль лікування та профілактика рецидивів здійснюється шляхом систематичного моніторингу аналізів крові та сечі та дотримання дієти та кратності споживання води.

Будучи уважними до своїх улюбленців ми можемо попередити появу та ускладнення від різних захворювань, а також поліпшити якість життя хворих тварин.

Використана література:

1.Болезни кошек и собак : справ. ; пер. с англ. /Ларри Патрик Тилли, Френсис Смит; под ред. Е. П. Копенкина. – М. : ГЭОТАР-Медиа, 2010. – 848 с. : ил.

2. Нефрология и урология собак и кошек: справ. ; пер. с англ. / Д Байнбридж, Джонатан Эллиот. – М. : Аквариум-принт, 2014. – 352 с.

3. Полный справочник по ветеринарной медицине : справ. ; пер. с англ. / С. Йин. – М. : Аквариум-принт, 2016. – 1026 с


Ветеринарний лікар категорії С Вікторія Вікторівна Жарко

До списку Для любителів тварин